Неповторна, неймовірна Людина, Людина з великої букви, яка заслуговує шани та поваги, Ліна Костенко 19 березня відзначає 90-річний ювілей!

Ліна Василівна Костенко… Жінка… Сильна духом… Врівноважена… Безкомпромісна… Мудра… Надзвичайно талановита… Добродушна… Вірна… Чесна...

І цей список можна продовжувати довго-довго, адже про Людину, яка завжди говорила те, що думала, і не соромилася бути відвертою, можна говорити вічно….

 Може, саме тому в усі часи її поезія промовляє до кожного, незалежно від статі, віку, вподобань.

Ліна Костенко прищепила мільйонам українців непохитну віру та впевненість в те, що ми незалежні, гідні та вільні.

Мистецький талант будь-кого з поетів різних епох полягає в тому, щоб промовити до сучасників знайомим, але ніби вперше вимовленим, неповторним словом, обезсмертити душу загадковим дотиком. Зробити слово відкриттям серед мільйонів слів і людей – це нелегка праця і велика відповідальність перед майбутнім.

У сучасній українській поезії   повною   мірою   це вдалося здійснити Ліні Костенко, творчість якої стала поетичним осмисленням буття людської душі, незалежно від того, в якому часовому просторі і фізичному втіленні вона існувала колись чи існує нині. Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який народ світу, бо він є спадкоємцем кращих традицій не лише своєї нації, а й усього людства.

Страшні слова, коли вони мовчать, 

коли вони зненацька причаїлись, 

коли не знаєш, з чого їх почать, 

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 

із них почав і ними ж і завершив. 

Людей мільярди і мільярди слів, 

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність, 

якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко перша з українців за життя визнана світовим поетом, її поезії най­частіше перекладаються в англомовному світі. Її Муза, строга й вишукана, повсякчас нагадує нам, що Ліна Костенко – одна з-поміж небагатьох, кого ми звемо аристократами духу, які протягом усього життя зберігають горду поставу й не схиляються під нещадними вітрами історичних зломів та кон’юнктури.

Її ліричні поезії про любов, про природу, її філософські роздуми і картинки з життя про­сякнуті такою снагою, таким відчуттям вічності, що інколи здається: краще написати уже не мож­на, краще сказати людині просто не сила. А чи­таєш нові вірші – і бачиш: геній поезії Ліни Кос­тенко невичерпний.

Всупереч волі вождів і чиновників, її по­езія дійшла до серця всіх, кому не байдуже ук­раїнське слово. Дійшла незважаючи на те, що шлях поетеси у літературі був складним, неоднозначним, бо вибрала вона його сама.