20 фактів про Ольгу Кобилянську

(до дня народження письменниці)

Вона любила їздити верхи – це вишукане й дещо епатажне захоплення дуже їй личило. Струнка, юна, смолясто- чорнява, одягнена ретельно, але ніби трохи й недбало – щоб виглядало так, буцім вона не надає одягові великого  значення. Мчала вулицями провінційного буковинського містечка – одяг розвівався на вітрі, струнка постать врізалася у надвечірній обрій, строга зачіска на проділ не дозволяла жодної легковажності. І очі – на позір суворі, із глибоко захованими мріями, пристрастями й пожаданнями.

Зрозуміло, що на чоловіків це завжди справляло незабутнє враження. Чоловіки стосами складали до її ніг квіти й зізнання, а їй чомусь надто важко було зосередитися на комусь одному. Чи не до самого кінця свого життя вона звично кидалася з вогню та в полум’я, спершу наближала до себе, потім віддаляла, гнівалася, печалилась, сердилася й безтямно кохала. По-справжньому вона звірялася, здається, тільки сторінкам щоденника та своїм творам, зі сторінок яких постають сильні, розумні, емансиповані жінки, здатні здолати будь-які перешкоди на шляху й досягти гармонії.

Власне, такою жінкою, схоже, усе життя мріяла бути Ольга Юліанівна Кобилянська. І, безперечно, змогла б – аби не безбожні душевні страсті, аби не химерна дуалістичність натури, аби не час, у якому все змінювалося так стрімко, що годі встежити. ЧИТАТИ ДАЛІ 

Ще більше цікавої інформації ТУТ