"Минуще все. Лиш слово не мине"
Українська мова сотні років об’єднує українців, сформувавши свідомість народу, його культуру, духовність та моральні цінності. Все, що робить нас українцями, — відображено в нашій мові. Українська мова – жива. Вона змінюється, набуває нових рис, стає ще багатшою. Вона - великий і неповторний скарб, який з'єднує покоління українців у різних куточках Землі. Лише одне може знищити її - наша байдужість.
З нагоди Дня української писемності та мови завідувач бібліотеки А.В. Титова провела бібіліотечний урок "Минуще все. Лиш слово не мине".
Учні почули про творців слов'янської абетки просвітителів, перекладачів, проповідників християнства братів Кирила і Мефодія, про батька української історії та словесності Нестора-Літописця. Пригадали найсумніші дати в історії нашої мови.
Говорили і про українізми, тобто слова, запозичені з української мови іншими мовами світу, які повноцінно функціонують у мовах різних куточків земної кулі.
Було дано старт XVIII Міжнародному конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, у І етапя якого беруть участь всі учні училища.
Кожен народ має свою мову, в якій зашифровано її генетичний код. Мова – не просто засіб спілкування, це відчуття своєї нації, її історії, національної приналежності. Ми українці. І ми маємо свою мову, різноманітність якої дозволяє швидше знайти ключ до слухача.
Один мудрець сказав: «Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу».
Закінчити наш захід хочу словами Карла Маркса: «Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову».
Тож нам вирішувати, ким будете ми!
| 
